Психологічна допомога в адаптації дітей до тяжкого соматичного захворювання

Світова практична психологія та психіатрія стверджує, що ефективність лікування дітей з важкими соматичними патологіями залежить не тільки від грамотної медикаментозної терапії, а й від ступеня адаптації дитини та її близьких родичів до існуючої проблеми. Справді, одужання сприяють:

• оптимістичне ставлення хворого на життя;
• абсолютна довіра до лікаря;
• адекватне ставлення батьків до здоров’я та хвороби дитини.

Забезпечити дитині та членам сім’ї якісний рівень адаптації до ситуації має мультидисциплінарна команда профільних фахівців – лікарів-психологів (або клінічних психологів), соціальних працівників, педагогів, за необхідності юристів, психіатрів.

Окремої уваги потребує категорія онкологічних хворих. Сьогодні ці патології сприймаються як «сімейні хвороби». Психологічна підтримка дитини та її близьких має починатися вже з постановки діагнозу.

По-перше, важливо звернути увагу на можливі стани тяжкохворої дитини або підлітка, що вимагають негайного звернення до психіатра, – почуття безнадійності, вини, розпачу; замкнутість, тяжко-тужливий настрій із суїцидальними думками тощо.

По-друге, психологічна допомога батькам для встановлення оптимально-довірчих відносин з хворою дитиною та формування активної позиції щодо участі у процесі лікування.

Така робота профільних фахівців в умовах стаціонару має свої особливості (на відміну від амбулаторної чи приватної практики психотерапевтів):

• передбачається наявність базових медичних знань, і навіть віртуозне володіння комунікативними навичками;
• участь у роботі міждисциплінарної команди наказує виконання певних обов’язків та дещо обмежує місію психолога;
• необхідно адаптувати всі програми та види діяльності до вікових особливостей дітей;
• кожне прийняте рішення має бути результатом пошуку тристороннього компромісу – батьки (або опікуни дитини), самі маленькі пацієнти та лікарі.